Питання колірної гармонії та її впливу на психологічний стан людини піднімався здавна. Ще Аристотель писав: "Кольори по приємності їх відповідностей можуть ставитися між собою подібно музичним співзвучний і бути взаємно до пропорційної системи". А медик В. Бехтєрєв прямо вказував: "Уміло підібрана гама кольорів здатна благотворніше впливати на нервову систему, ніж інші мікстури".
Як я вже писав у попередній частині, перший грунтовний наукову працю про колір з'явився в 1810 р. і належав перу відомого І.В. Гете. Треба сказати, автор "Фауста" вважав його одним із найбільших досягнень свого життя і небезпідставно. Саме він першим замкнув колірний спектр в кольоровій коло. Різко контрастні кольори, які розташовуються навпроти один одного (наприклад, фіолетовий і жовтий), він назвав додатковими.
Гете також звернув увагу на одну відому особливість - якщо довго дивитися на якийсь колір, а потім закрити очі - у темряві з'явиться пляма протилежного - додаткового - кольори. Так після розглядання червоного ліхтаря це пляма буде зеленого кольору.
Гете писав так: "... коли око споглядає колір, він відразу приходить в активний стан і за своєю природою є неминучим і несвідомо одразу ж створює інший колір, який в поєднанні з даними кольором містить в собі весь колірний круг. ... У цьому виявляється основне правило колірної гармонії ".
 |
| "При мені жили чудові поети, ще краще жили до мене і такі ж будуть жити після мене. А те, що я в моєму столітті є єдиним знає правду в скрутному вченні про колір, цим я можу трохи пишатися". (І. В. Гете) |
Вчені досі сперечаються про механізм впливу кольору на психологію людини. Багато хто вважає, що колір може впливати на організм безпосередньо через фізіологію (Л. Орбели, С. Кравнова вважають доведеним вплив кольору на вегетативну нервову систему).
Вже Гете вважав червоно-жовту гаму "збудливою, оживляючої" , а синьо-фіолетового - "викликає сумно-неспокійне настрій". Зеленому кольору було відведено проміжне, як би врівноважував, положення.
У 1911 р. Ф. Стефанеску-Гоанг вирішив прослідкувати, які фізіологічні зміни відбуваються в організмі людини при різному колірному освітленні. З'ясувалося, що пурпурний, червоний, помаранчевий і жовтий кольори збуджують нервову систему, викликають почастішання і посилення пульсу і дихання, активізацію м'язової системи (особливо червоний). Зелений, блакитний, синій і фіолетовий діють у протилежному "гальмують" напрямку - дихання сповільнювався, частота пульсу ставала рідше.
Відомі також досліди невропатолога Ш. Фере, який вивчав вплив колірного освітлення на працездатність (вимірювалися свідчення ручного динамометра). Учений з'ясував, що при короткочасної роботи найбільш ефективно червоне освітлення, а при синьому - продуктивність праці знижувалася. При тривалій же роботі більш сприятливим виявлялося "стабілізуючий" зелене освітлення.
Досліди Фере зараз зазнали критики. Багато вчених вказували, що на працездатність впливає не тільки і не стільки спектр, скільки насиченість світла. Тому будь-яке занадто насичене кольорове освітлення стомлює.
Дія ж самого кольору безумовно визначається, перш за все, усталеними людськими асоціаціями, які сформовані на основі особистого досвіду, культури та природного середовища.
Г. Фрілінг і К. Ауер (автори книги "Людина-колір-простір") недарма писали, що "всі колірні уявлення людини - відображення природних співвідношень". Досить назвати перші асоціації, що викликає червоним кольором - вогонь, кров, губи, - щоб зрозуміти, чому він став символом небезпеки, агресивності та сексуальності. Недаремно у різних народів (і навіть різних соціальних груп) кольорова символіка і колірні переваги часом сильно відрізнялися.
К. Дегтярьов у своїй вкрай пізнавальної статті "Історія кольору" відзначав вражаючий факт "культурної дальтон" стародавніх греків, які практично не виділяли зелений та синій кольори, а колір моря описували, наприклад, як "винний". В іншій статті, я читав, що й стародавні японці не вважали морі синім, як ми - для них воно було білого кольору. Втім, дивлячись на воду в стакані, це не здається таким вже дивним ... Можна згадати і те, що в російській мові чітко розділяють синій і блакитний кольори, у той час, як в англійському для цього діапазону зазвичай вистачає одного словечка - blue.
Також ясно, що сільський житель, навряд чи буде відчувати особливу захоплення від зеленого кольору, і йому важко зрозуміти, стомлених пустелею, арабів, які перетворили його в священний колір мусульманства ( "зелений прапор пророка").
Той же асоціативно-психологічний принцип закладений і в розподіл квітів на "теплі" і "холодні". Безумовно, в червоно-помаранчевої кімнаті людині буде здаватися набагато гарячіше, ніж у синьо-зеленій. Експерименти показали, що, незважаючи на об'єктивно однакову температуру в таких кімнатах, суб'єктивно ВІДЧУВАТИ різниця в 3-4 градуси. Червоно-помаранчева гамма психологічно впливає на організм, стимулюючи кровообіг, а синьо-зелена - його "сповільнює". З тієї ж причини червоний стілець буде здаватися людині "тепліше" синього.
І все це наслідок не якийсь "магічної" сили кольору, скільки певних асоціацій - синява льоду і води, зелень прохолоди лісу проти жовто -сонячного тепла і червоно-вогняного спека.
 |
| На колірному "дереві" Манселла, на якому можна побачити всі колірні варіації, завдяки прояву трьох основних якостей кольору: відтінку, насиченості (забарвленості) і ступеня освітленості або затемненості. |
Оптичні ілюзії взагалі відіграють визначальну роль в колірному сприйнятті. Так, світлі теплі кольори (плюс білий) за характером экстравертны, їх імпульс звернений назовні, вони мають тенденцію до "розширення". Темні холодні кольори (плюс чорний) навпаки інтровертна, спрямовані "вглиб". Так промінь, що проникає крізь щілину, робить її візуально ширше. До цього можна додати, що червоний колір має властивість наближатися до глядача, а синій - віддалятися.
Крім ілюзорного і асоціативного є й цілком об'єктивне вплив кольору на сітківку ока і зоровий аналізатор. Дослідники помітили, що адаптація очі до жовтого, зеленого і білому підвищує працездатність зорового аналізатора, а червоний і синій погіршують його. Для гостроти зору і швидкості розрізнення деталей найбільш сприятливий неяскравий жовтий фон, а найменше - яскраво-червоний.
Після короткого загального огляду "колірної психології", настав час перейти до більш детального - до того символічним значенням, яке знаходили основні кольори в людській культурі. Але про це наступного разу.
